Що таке «криза трьох років» у дітей
Опубліковано:
2018-05-25

Період досягнення дитиною трьох років — найскладніший у розвитку дитини. У цей час діти стають примхливими, їхня поведінка змінюється далеко не в кращий бік: з’являються істерики, протести, спалахи гніву та агресії, впертість.

Такі прояви емоцій зумовлені тим, що дитина починає позиціонувати себе як самостійну особистість, проявляє свою волю. У цьому віці діти мають власне «хочу», та готові його відстоювати. Малюк відмовляється лягати спати, не хоче сам одягатися, прибирати іграшки, вередує, плаче, кричить і тупотить ногами, якщо батьки не виконують його вказівок. Знайома ситуація?

Зазвичай, батьки свою дитину в такому стані ще не бачили, тому й не знають, як поводитись із нею. Сьогодні ми дамо вам кілька порад, як спілкуватись із дитиною в цей період:

  • Не загострюйте увагу на поганій поведінці дитини. Не сваріть її. Це буле нелегко, але спробуйте залишатись спокійними. Якщо дитина зрозуміє, що внаслідок її дій, у вас з’являються нестандартні емоції — їй буде цікаво надалі «проводити такі досліди» та спостерігати вашу реакцію. Крім того, якщо дитина буде сприймати себе як людину, яка асоціюється з негативом, це може викликати проблеми з самооцінкою.

  • Зробіть так, щоб у дитини була можливість вибору в повсякденному житті. Не давайте малюкові прямих вказівок на кшталт «Одягайся, ми зараз підемо гуляти!» та уникайте ситуацій, коли дитина може відповісти «ні». Краще дозвольте малюкові самостійно вибрати посуд, з якого він їстиме, чи футболку, яку хоче одягнути на прогулянку.

  • Прояви побутових істерик (наприклад, кинути на підлогу іграшку, відсунути тарілку з їжею) — цілком природно у цьому віці. Почати панікувати варто лише в тому випадку, якщо такі істерики повторюються кілька разів на день. Намагайтеся своїми поясненнями не допустити того, щоб у малюка почалася істерика — адже запобігти її легше, ніж потім зупинити. Коли істерика почалась, спробуйте відволікти дитину, привернути її увагу на щось інше (почитати улюблену книжку, піти на вулицю, пограти в активну гру).

  • Не дозволяйте дитині маніпулювати вами. Найголовніше, що повинні пам’ятати батьки — не можна допускати, щоб у результаті істерики дитина отримала бажане. Запитайте її спокійним голосом, чого вона хоче і скажіть, що готові обговорити це, коли вона заспокоїться. Обов’язково поясніть дитині, що ви її дуже любите, але своїми істериками вона нічого не досягне. Якщо істерика трапилася на вулиці або в магазині, відведіть дитину для бесіди у тихе місце.

Криза 3 років у дітей — складне випробування для батьків. Але подумайте про те, що дитині в цей період доводиться ще важче. Малюк не розуміє, що з ним відбувається, інколи не може контролювати свою поведінку. Тому дитині як ніколи потрібна ваша підтримка — хваліть малюків за хорошу поведінку, говоріть компліменти. «Ти така молодець, що прибрала за собою іграшки!», а потім розкажіть іншим рідним про це: «Сьогодні наша дівчина така молодець — сама вдень спати лягла». Це допоможе сформувати в дитини позитивний образ себе.

Звичайно, упертість та істерики дитини засмучують батьків. Якщо ви десь дасте слабинку, або надто жорстко будете поводитися — у відповідь отримаєте неадекватну реакцію. Тому будьте спокійні в будь-якій ситуації, намагайтесь тримати себе в руках. Адже криза 3-х років у дитини — це життєвий етап, без якого неможливе становлення особистості дитини.

Сподобалась стаття? Поділись!