Як реагувати на дитячу брехню
Опубліковано:
2017-10-09

Приблизно у трьохрічному віці дитина вперше починає навмисно говорити неправду — це свідчить про важливий етап розвитку її інтелекту, розуму та емоційного зростання. Брехня — складний елемент спілкування, і хоч ми звикли вважати її суцільно негативним поняттям, опанувати цей вид комунікації доводиться кожному.

При перших спробах говорити неправду дитина експериментує — просто дивиться на реакцію батьків і друзів. Таку брехню легко виявити, і часто вона здається милою та смішною: «Це киця з'їла всі цукерки», «Мамо, я бачила єдинорога». Крім того, таку поведінку дитини можна трактувати як швидкий розвиток її багатої фантазії.

Але коли неправда переростає у справжню брехню, та ще і регулярну, потрібно розібратися з причинами, яких може бути немало:

страх покарання
занижена самооцінка
боротьба за особистий простір (зазвичай у дітей з 10 років, коли батьки надмірно контролюють усе)
протест
проблеми в родині


Це лише кілька основних причин, які виділяють психологи. Якщо ви відчуваєте, що ваша дитина використовує брехню постійно — зверніться до професіонала.

Все ж, не варто панікувати та надмірно переживати. Навчіться правильно реагувати на дитячу неправду, використовуючи наші поради:

  1. Зберігайте спокій. Почувши брехню від дитини, вашою першою реакцією може бути злість і роздратування. Заспокойтесь і згадайте, що ваш малюк лише вчиться — в такому випадку покарання та крики замість розмови не дадуть результату. Варто спокійно поговорити і пояснити, чому брехати вам погано, а говорити правду  — добре.

  2. Не наставляйте пастки. Якщо вже трапилося, що ваша дитина була нечесною, і ви про це знаєте, не варто проводити операцію «на чисту воду». Хитрі уточнювальні запитання, прискіпування і підозри хоч і примусять дитину розказати все, можуть нашкодити психіці малюка. Дайте дитині зрозуміти, що ви на її боці, прямо скажіть про свої підозри.

  3. Жодних ярликів! Навіть якщо ви дуже гніваєтеся, не варто називати дитину брехуном. Якщо цінуєте чесність — говоріть і робіть акцент саме на ній. І не забудьте власним прикладом підкріпити позицію правдолюба.

  4. Дайте другий шанс. Хоч ваш малюк і оступився, збрехавши, дозвольте ще раз переграти ситуацію. Ваша мета — навчити говорити правду, а не покарати чи залякати.

  5. Хваліть за відвертість і правдивість. Інколи так важко сказати прямо, що і як сталося. Якщо ваша дитина була чесною, похваліть і подякуйте: «Я дуже ціную, що ти зі мною чесний!»

І пам'ятаєте: доросла людина бреше в середньому чотири рази на день. Тому контроль своїх слів і дій перед дитиною — найкращий спосіб навчити її бути чесною.

Сподобалась стаття? Поділись!