Як допомогти дитині адаптуватися в дитячому садочку
Опубліковано:
2018-01-16

Психологи радять, щоб дитина починала відвідувати дитячий садок з трьох років. Та часто батьки приймають інше рішення. Вони хочуть, щоб їхня дитина розвивалася, виховувалась, навчалась, швидше пройшла період соціалізації в колективі однолітків та починала ставати самостійною. Звісно, це гарний намір! Але варто пам’ятати, що процес адаптації не завжди є безболісним — як для дитини, так і для батьків. У деяких випадках процес адаптації може тривати півроку…

Одного разу до садочка «Happy Land» батьки привели дівчинку, якій виповнилось 2,5 роки. Дитинка дуже важко звикала до групи, хоча мама виконувала всі рекомендації вихователів та психолога. Але це не допомагало. Кожен ранок був справжнім випробування для сім’ї. Мама дівчинки вирішила звернутись до керівника закладу, пояснивши всю ситуацію. Так під час розмови виявилось, що сама мама не може прийняти ситуацію, що дитинка вже підросла й може перебувати певний час з однолітками. Мама щоранку нервувала, а ця нервовість і збудженість передавалась малюку…


Пам’ятайте — саме від батьків залежить, як дитина буде адаптуватися в колективі та як швидко звикне до садочка! А наші рекомендації допоможуть вам і вашій дитинці легко та швидко адаптуватися до нових умов у дитячому колективі:

  • Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Малюку буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, у пісочниці дуже нагадують звичні умови її повсякденного життя.

  • Залишати дитину в групі в перші 2-3 тижні бажано лише на 2-3 години, поступово збільшуючи цей час.

  • Попередньо потрібно привчити дитину до режиму, який встановлено у віковій групі та ввести в раціон дитини страви, які готують у садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов дитсадка.

  • Якщо дитина має негарні звички (смокче соску, палець тощо), не забороняйте їй це робити. Адже різкі заборони в адаптаційний період теж загрожують стресом. Спробуйте поспілкуватись на цю тему з дитиною після завершення адаптаційного періоду. А ще краще — допоможіть дитині позбутись цих звичок заздалегідь, до початку відвідування дитсадка.

  • Бажано, щоб малюк вмів одягатися, користуватися ложкою та горщиком. Маючи вже всі ці навички, дитина буде впевненіше почувати себе серед однолітків — адже у групі точно знайдуться діти, котрі вже вміють робити це самостійно.

  • Адаптація багато в чому залежатиме від того, як легко дитина зможе встановлювати дружні стосунки в колективі. Навчіть дитину знайомитися та товаришувати з іншими дітьми.

  • Дитина повинна чітко знати, до кого можна завжди звернутися за допомогою, в разі потреби.

  • Готуючи дитину до дитячого садочка, рекомендується попередньо загартувати малюка та пройти медичний огляд.

  • Ніколи не критикуйте в присутності дитини дитячий садок. Ваша критика буде негативно сприйматися дитиною та викликати страх, невпевненість і небажання відвідувати заклад.

  • Обов’язково потрібно прищеплювати дитині навички спілкування! Навчіть малюка ділитися іграшками, спілкуватись з однолітками, правильно звертатись до дорослих людей. Подібні навички їй знадобляться з першого дня перебування в групі. Якомога частіше ходіть з дитиною на майданчик, де грають інші діти — так малюк буде звикати до дитячого колективу.

  • Будьте доброзичливими у спілкуванні з вихователями, ставтесь до них із повагою. Адже дитина дуже уважно слідкує за тим, як ви ставитесь до людей — її реакція та емоції будуть такими ж.

  • Дитина, як правило важко розлучається з мамою — нехай деякий час до дитсадка її відводить тато чи бабуся.

  • Коли йдете з садочку, залишивши дитину, не тікайте, а обов’язково попрощайтесь. Це стосується будь-яких моментів прощання. Дитині легше зрозуміти, що мама пішла на роботу та незабаром повернеться, ніж збагнути, куди мама так швидко поділася. Якщо мама тікає — дитина хвилюється, що вона більше ніколи не повернеться. Тоді починається сум, страх, хвилювання, істерика, небажання відпускати маму ні на мить.

  • Сум за мамою на адаптаційному етапі — норма. Дитина плачем висловлює свої почуття тривоги та страху. Не робіть зауваження. Прийміть цей стан дитини, покажіть своє розуміння до її тривог. Звертатись до дитини, яка знаходиться в такому стані треба так: «Ти дуже сумував/сумувала, я бачу!», «Тобі було страшно, сумно…»

Детальніше про прийняття дитячих почуттів можна прочитати в книзі Ю.Б. Гіппенрейтер «Общаться с ребенком. Как?»

Легкої вам адаптації!

Автор порад: наш методист Лариса Снігир.

Сподобалась стаття? Поділись!